Днепровский Литератор

Днепропетровская областная организация

Конгресса литераторов Украины

Відгуки на збірку Олени Швець-Васіної та Віктора Невського «Вічномить кохання»

28 ноября 2016  категория  Отзывы
У полоні кохання серця квітнуть римами…

фото
Тримаючи в руках збірку поезій «Вічномить кохання», зі щемливим замилуванням роздивлялась малюнок на обкладинці. На тлі блакитного неба і хмар – силует замріяної жінки. Жінку ту обіймає і цілує чоловік – «гість» з іншого виміру. Бо, судячи з обрисів, він – не земний. Розтане той чоловік, як марево, але його любов залишиться з тою Єдиною. З тою, до кого летять його молитви…

Розумію, що тональність віршів у цій книзі співзвучна малюнку. Один з авторів натхненної збірки – Віктор Невський – уже відійшов за Обрій. А світ мелодій і рим його коханої Олени Швець-Васіної зіщулився й зойкнув від болю втрати...

Вірші можуть бути й пелюстками, і болючими ранами – як Доля вирішить. Але про сумне – згодом…

Мені часто доводилося чути ствердження, що двоє творчих людей у шлюбі не зможуть щасливо жити. Мовляв, і чоловік, і жінка, занедбають побутові обов’язки, будуть перейматися лише «поривами натхнення», та й конкуренція може виникнути між ними. Звісно, скільки доль – стільки й історій. Але творча пара, яка склалася дванадцять років тому на моїх очах – Олена Іванівна та Віктор Якович – заперечила оті стереотипи. Цим двом людям завжди було цікаво разом. А про якусь там конкуренцію не могло бути й мови.

Перший розділ книги «Фінальний акорд в пізнанні кохання» зітканий з поезій Олени Швець-Васіної. Коли я занурююсь у поетичні коди авторки, відчуваю, що велике кохання вона вимріяла, випестила у власній душі – задовго до того, як доля звела її з судженим. В одному з «поетичних квантів» авторка радить:

     Коли нема нікого поруч,
     ви уявляйте, фантазуйте,
     придумайте свою Любов.

Мріючи про щасливе кохання, поетка розмірковує:

     Любить всех людей, вероятно, легко,
     А вот одного, одного – день за днём?..

Натхненна жінка готується до зустрічі з коханням. І коли суджений з’явився у її житті, радість і захват поетки нуртують у рядках:

     Глибока ніч. Метелик сну торкається очей:
     По полю із волошками у житі
     Пливе під парусами Переможець Грей –
     Сучасний Капітан, поезії Орфей.
     Яке то щастя, що ти є на світі!

Довіряючи своєму обранцю, поетка не боїться буденних труднощів, випробувань, людської заздрості:

     Мы когда-нибудь заздравную споём,
     Фальшь простим ханжам и лицемерам.
     Жить осталось лишь столетие вдвоём,
     Под семейным абажуром слова «Верим!»

Звісно, в житті подружжя траплялися й непорозуміння. Але чуйна жінка вміла цінувати навіть ті уроки Долі, які б іншу людину засмутили. Вона пише:

     Мой брак – незаурядный инструмент,
     в котором между мной и мужем
     протянуты божественные струны.

Виникає думка, що корисно було б старшокласникам у школі читати отакі вірші про шляхетну подружню любов. Не песимістичні «зойки» розчарованих, не еротичні одкровення (хоча й вони цікаві багатьом), а саме вірші авторів, які змогли збудувати зі своїми половинками подружні стосунки, збагатили б світогляд юних душ.

Творчість зігрівала серця «Капітана» та його обраниці. А потім – у їхню долю увірвалася розлука. Чоловік пішов за Обрій, а згорьованій жінці лишилися спогади про щасливі миттєвості їхнього життя. Вірш «21 травня 2016 року» неможливо читати без сліз. Але, сумуючи разом з авторкою, співчуваючи її втраті, хочеться вірити: розмова закоханих Душ не припинилася. Смерть розлучає лише тіла, а над почуттями вона не владна.

Краще зрозуміти почуття і настрої закоханого Поета, його тривоги і надії читачам допоможе другий розділ книги – «Ты мне навечно для счастья завещана». Це поезії Віктора Невського, які він присвятив своїй Музі, подрузі й дружині – Олені Іванівні.

Вражає «настроєвий діапазон» любовної лірики цього автора. Віктор Невський у своїх палких рядках порівнює суджену з Єленою Прекрасною, через яку точилася війна між греками і троянцями:

     О Прекрасная Елена,
     Ты – царица красоты.
     Твоего я жажду плена,
     Только это всё мечты.
     Уж не ты ли – дочь Зевеса
     И античный идеал?
     Не тебя ль Парис-повеса
     С помощью богинь украл?

Помешкання, де він живе з коханою, Невський називає «квартира счастья»:

     Я на днях в квартиру счастья
     Неожиданно попал,
     Взяв удачу за запястья,
     Я вошёл в желанный зал.

Відчувається, що закоханих зігрівало дійсно могутнє, всеосяжне почуття. І лірика досвідченого, емоційного чоловіка підтверджує це:

     Мы вместе во Вселенной.
     Похожи – ты и я.
     Мой ангел вдохновенный,
     Не оставляй меня.

Вміє поет бути й іронічним, і сумним, але байдужості в його рядках немає. І не хочеться сумніватись у тому, що зараз він спостерігає за коханою з небесних далечей. А значить – симфонія почуттів буде й надалі звучати в домівці віри…

Наталя Федько, листопад 2016




* * *




«ВІЧНОМИТЬ КОХАННЯ» – ПОПРИ КОРДОНИ БЕЗМЕЖЖЯ ЗАРАДИ ВІЧНОСТІ МИТІ

30 жовтня 2016 року у Центральній міській бібліотеці м. Дніпра відбувся вечір пам’яті поета Віктора Яковича Ковриженка (літ. псевдонім – Віктор Невський). Дружина поета, член Конгресу літераторів України, Олена Іванівна Швець-Васіна зібрала свої твори та поезії Віктора Невського в невеличкій збірочці з незвичною назвою «Вічномить кохання».

Беручи вперше до рук невеличку книжечку, звертаю спочатку увагу на обкладинку і назву – і вже розумію, що в цій збірочці щирих, справжніх і сильних людських почуттів і життя буде більше, ніж в десятках інших, які я прочитав. На обкладинці зображена пара: Він та Вона, і кожен з них є частиною одне одного. Чоловік і жінка представлені єдиним цілим, в якому, як на мене, Він обіймає її стан, а Вона відкрита душею до нього. Разом вони відтворюють силует саме жінки, тому що саме вона залишилась наодинці нести їх спільний скарб Любов у світі. Він міцно обіймає її, припавши до її плеча так ніжно, немов ще цілу вічність не зможе обійняти її, і це востаннє він зустрів її посеред безмежності неба і хмар, на тлі яких живе любов.

Назву збірки вважаю дивовижною. Певен, що тільки така талановита людина як Олена Іванівна може в двох словах передати те, що неможливо передати в декількох багатофабульних романах. «Вічномить кохання» як згадка про те, що ніщо в світі не буває вічним, але існують миті в житті, які гідні вічності. Одразу розумію, наскільки сильним є кохання між двома майстрами слова. У «вічномиті кохання» розумію, що почуття Олени Швець-Васіної до Віктора Невського мають надбожественну силу в цьому світі. І ця «нова книга авторів – це відлуння всеосяжної Любові, яка живе в серці кожного закоханого попри драми і трагедії життя». Вклоняюсь перед могутністю Любові Олени Іванівни і Віктора Яковича.

Збірка «Вічномить кохання» має дві частини: у першій – вірші Олени Швець-Васіної, присвячені Віктору Невському, у другій – вірші самого Невського, які він присвятив своїй дружині. І таким чином два начала, жіночої та чоловічої поезії, зливаються у єдину збірку, в якій кожен рядок дихає справжнім коханням.

Збірка читається одним подихом, одною вірою у вічне кохання. І як я вже сказав, кожен вірш ще раз підкріплює словами те, що нікому ніколи не треба доказувати – силу Любові. «Но пусть лишь счастья миг вдвоём,/ Чем сто столетий порознь!» – настільки жадане почуття зображує Олена Швець-Васіна у вірші «И кто бы мог подумать в мае…». У вірші «На згадку» поетеса посилює міцний зв'язок між закоханими, рідними душами: «Я і Ти – тотожність, / Я плюс Ти – безмежність». А два рядки з вірша «Ласковая нежность» бездоганно «ілюструють» картинку на обкладинці: «Ласковая нежность – / Чувства бесконечность…». Захопив мене також образ закоханих у такому порівнянні: «Я – партитура чувств, ты – их мажорный чтец». І все ж, прочитавши вірш «21 травня 2016 року», залишаюсь на думці, що саме цей вірш надихнув художника на ілюстрацію, яка стала обкладинкою книжки. (Я здивувався, коли побачив у кінці збірки напис: «На обкладинці – картинка з інтернету». Тому задумався над тим, що десь у цьому світі, можливо, живуть ще закохані, які доказують цьому світу: серед усіх неможливих вічностей Кохання завжди залишатиметься вічним!)

Перша частина має підзаголовок – «Фінальний акорд в пізнанні кохання», на який у другій частині Віктор Якович заперечує Олені Швець-Васіній у тому, що їх почуття – фінал: «Ты мне навечно для счастья завещана». Сподіваюсь, цими словами він зміг заспокоїти поетесу і переконати в тому, що їх Любов існуватиме доти, доки душі закоханих рвуться одна до одної, незважаючи на світ земний чи небесний, бо для Істинної Любові не існує кордонів. Це ще раз доказує «вічномиттєву сутність» кохання.

Щоб осягнути хоч трохи ту силу Любові Віктора Невського до своєї дружини, достатньо пари рядків з його поезій. Особливо мене зворушили два твори: вірш «Простуженной певице», в якій він запевняє свою Музу, що «голос вылечить легко», треба лиш пити «парное молоко / и мёд безудержных желаний», адже любов зцілює тіло та душу; а також «Колыбельная», яку поет співав «девочке своей». І неважливо, скільки років їм налічили календарі, я впевнений, що так любити, як люблять ці безсмертні та завжди молоді душі, дай Боже кожному!

Безмежно вдячний Олені Іванівні Швець-Васіній за збірку «Вічномить кохання», низько схиляюсь перед Коханням цієї пари... Також вдячний усім тим, хто долучався до створення особливої книги, збірки «Вічномить кохання» – символу Кохання, якому Вічність здається Миттю, для якого не існує меж – лише сама Безмежність.

Бажаю поетесі здоров’я, сил і життєвої наснаги!

З повагою і найщирішими побажаннями,
Максим Чурков


Поэтическое осмысление библейских сюжетов в живописи

11 ноября 2016  категория 
6 ноября в Национальном музее Шевченко в Киеве Людмила Некрасовская представила новый проект "Поэтическое осмысление библейских сюжетов в живописи". По словам музыковеда и культуролога Александра Резника, это было выдающееся событие культурной жизни Киева.

Представляем вашему вниманию видео лекции (в двух частях):




ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ – НАЧЕ ВІЧНОМИТЬ

9 ноября 2016  категория  Мероприятия
Вечір пам’яті поета, члена Конгресу літераторів України Віктора Невського

фото
Більше фотографій дивіться тут!

В останній день осені – 30 жовтня 2016 р. – в Центральній міській бібліотеці м. Дніпра відбувся вечір пам’яті ветерана терцентру, екс-офіцера-підводника, дитини блокадного Ленінграду, відомого поета Віктора Яковича Ковриженка (літературний псевдонім – Віктор Невський).

Член Конгресу літераторів України, редколегії міжнародного літературного альманаху «Форум», оргкомітету Міжнародного фестивалю літературних видань «Рідкісний птах». Автор 2х книг поезії, багаточисельних публікацій в збірках і ЗМІ. Лауреат літературних премій ім. М. Матусовського (МСПУ, 2009), ім. М.Селезньова (обласна рада ветеранів м. Дніпропетровська, 2012), міського конкурсу «Чарівній мій Дніпропетровськ» (2012), інтернет-конкурсів. Поеми, лірика, вірші для дітей і юнацтва, байки. І це – лише поетична складова Віктора Яковича Ковриженка (літературний псевдонім – Віктор Невський), роки життя 30.05.1931, Ленінград – 19.05.2016, Дніпропетровськ (нині Дніпро).

Вечір пам’яті підготувала і провела в Центральній міській бібліотеці м. Дніпра (завдяки організаційній підтримці відділу мистецтв під керівництвом Т.В. Звягіної) дружина Поета, член Конгресу літераторів України, музичний керівник ансамблю «Горобинка», організатор культурно-дозвіллєвої діяльності територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради Олена Іванівна Швець-Васіна. Там же відбулася презентація книги поезій «Вічномить кохання» О.Швець-Васіної і В.Невського.

Проживши півжиття в одному зі світових центрів ракетно-космічного машинобудування України – Дніпропетровську, поет виливав в своїх поемах («На сьомому небі», «Мій Катеринослав», «Космополіти») душевну гіркоту із-за знегод своєї другої батьківщини. Будучи дійсним цінителем музики, поет вважав оперу «Запоріжець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, побачену в юності в Ленінграді, перлиною народної музики. Із задоволенням наспівував арію Карася з цієї опери і інші українські народні пісні.

Все життя капітана-підводника, а згодом – головного конструктора одного з проектних інститутів Дніпропетровська, було пронизано любов'ю до Її Величності Поезії. Його лірико-епічна поема «Мої Музи» приголомшує глибокими пізнаннями Усесвітньої історії і мистецтва. Поеми на «морську тематику» – «Полярне сяяння», «Містечко Темрюк» – наповнені світлом і запахом моря.

З 2001 по 2010 рр. Віктор Невський був в рядах Регіонального союзу письменників Придніпров'я, де 6 років був Головою приймальної комісії і 7 років – беззмінним ведучим щомісячних літературно-музичних зустрічей з поетами, композиторами, музикантами і їх шанувальниками в Центральній міській бібліотеці. Ці зустрічі, як і виступи Віктора Невського на сценах Палаців культури, Палацу студентів, Будинку вчених, вузів, шкіл і бібліотек міста завжди були яскравими і незабутніми.

З 2011 року В.Невський став членом Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» і одним із засновників міжнародного літературного альманаху «Форум». Як найерудованіший член журі дитячих літературних конкурсів, у тому числі Міжнародного фестивалю дитячої творчості «Чарівна книжка», він добре запам'ятався юним талантам України і ближнього зарубіжжя. А як член редколегії альманаху «Форум» та член оргкомітету Міжнародного фестивалю літературних видань «Рідкісний птах» уславився відповідальним, акуратним і, можливо, надмірно педантичним.

Дванадцять останніх років життя Віктор Якович був членом територіального центру ветеранів Бабушкинського (нині Шевченківського) району м. Дніпра, блискуче виступав на заходах терцентру, що готувалися О.Швець-Васіною, а також проводив там чудові бесіди про поетів і художників минулих століть, про які він знав стільки, що здивовані слухачі називали його «ходячою енциклопедією». Майже жодний захід територіального центру не проходив без участі Віктора Невського, де він виступав і з власними віршами, і читав напам’ять вірші класиків, і брав участь у Новорічних спектаклях терцентру: грав і Діда Мороза, і зарубіжного Поета, і навіть Снігуроньку.

Дванадцятирічний творчий дует композитора Олени Швець-Васіної і поета Віктора Невського створив пісні «Тривога серця», «Спрага», «Морська елегія», «Морська дружба», «Дороговказна зірка», які виконували не лише автор музики, але і інші виконавці, у тому числі і його улюблений ансамбль ветеранів «Горобинка» Шевченківського терцентру. Поет, інвалід війни Микола Мілаш називав цей дует «Пахмутова і Добронравов». Не кожному дано прожити в любові дванадцять років в такому сплетенні аур.

Благозвучні, ритмічно вивірені ліричні і громадянські вірші В. Невського спонукали на створення пісень таких відомих композиторів Придніпров'я і України, як Лілія Бігеєва, Валентина Фалькова, Олена Попцова-Ломакіна.

Останні два роки його життя були затьмарені онкозахворюванням. Але і в цьому стані він поводився з бездоганним гордим спокоєм. Будучи вже важко хворим, він написав поему «Блакитна стрічка Атлантики» про символічний приз, який присуджувався лайнеру, що пересік Атлантичний океан в двох напрямах в рекордний час.

І напередодні 85-річчя життя для Віктора Яковича було прекрасним: він багато що умів, розумів, що відбувається в Україні, виступав упевнено і професійно на будь-якому сценічному майданчику, виглядав франтом і відчував себе багато молодше, кохав і був коханим. Недаремно останніми віршами, створеними поетом, були життєстверджуючі вірші «Кольоровий сон» (про красу українського віночка) і «Але я кохаю українку».

На вечорі пам'яті в ЦМБ виступили заст.директора Обласної бібліотеки для молоді ім. М.Свєтлова Т.М.Сафронова, а також відомі поети і прозаїки: члени Конгресу літераторів України Валентин і Юлія Гнатюк, Світлана Поливода, Тетяна Валова, Олена Хейфець, члени Регіональної спілки Придніпров'я Лариса Яворська, Тетяна Заславська, Олександр Покровський, Олександр Дьомін, Анатолій Отлєтов, Ніна Бєляєва, поети Ольга Соколова, Олена Комісар, Людмила Бєланова, Андрій Кужеєв, Валерій Караськін, Максим Чурков, Наталія Деркач та ін.

Слово пам’яті висловив шеф-редактор міжнародного літературного альманаху «Форум» Олександр Кутняк (В. Невський був членом редколегії цього альманаху).

Голова Дніпропетровської обласної організації Конгресу літераторів України Людмила Некрасовська вручила дружині поета О.Швець-Васіній Почесний диплом, літературну премію «За відданість Слову» і вимпел від Конгресу літераторів України Віктору Невському (Ковриженку) (посмертно).

Композитори, члени Асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки (НВМС) виконали на вечорі пам’яті власні пісні на вірші Віктора Невського:

  • голова Асоціації композиторів Дніпропетровської обласної організації НВМС Лілія Бігеєва – власну композицію «Бразилія» за мотивами поеми В.Невського «Мої Музи»,
  • член Асоціації композиторів НВМС Валентина Фалькова – пісні «Весна» і «Дама з собачкою»,
  • член Асоціації композиторів НВМС Олена Попцова-Ломакіна – пісню «Колискова»,
  • член Асоціації композиторів Дніпропетровської обласної організації НВМС Олена Швець-Васіна – пісню «Спрага» і музичну замальовку «Між уявою і дійсністю»,
  • член Асоціації композиторів Дніпропетровської обласної організації НВМС Галина Логвінова – дві прем’єри – пісню «Яке то щастя» на вірші О. Швець-Васіної і «Пані серця» на вірші В. Невського.


На вечорі пам'яті виступила екс-заст. директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради О.М.Дяченко, яка знала і шанувала В.Я. Ковриженко (Невського) всі 12 років його діяльності в терцентрі, а ансамбль «Горобинка» ветеранів терцентру заспівав пісню Олени Швець-Васіної на вірші Віктора Невського «Морська елегія»:

      На грудях капітана корвета
Сяє золотом орденський знак
Зі словами морського завіту:
«З нами Бог – український наш стяг»

Юнга в море пішов, кругом світу.
Шторм міцніє – то пильності знак.
Шепче він заклинання Феміди –
«З нами Бог – український наш стяг»

Грім салюту – морського привіту.
Тоне в морі ворожий вояк.
Тут нема будь-якого секрету:
«З нами Бог – український наш стяг»

Голова в сивині на портреті.
Восени тьмяно світить маяк.
Сум елегії в серці поета:
«З нами Бог – український наш стяг»

Але знов повертається літо,
В море знов вирушає моряк.
Нашу пісню самі завершіть ви:
«З нами Бог – український наш стяг!»


Протягом вечора пам’яті були показані відео з виступами Віктора Невського, де він читав власні твори і вірші класиків, а також слайд-шоу фото його творчих виступів.

Він пішов від нас 19 травня цього року, не дожив 10 днів до свого поважного ювілею… В книзі «Вічномить кохання» Олена Швець-Васіна написала наступний поетичний квант:

       21 травня 2016 р.

На православному відспівуванні вітер –
Травневий, пряний –
Грав з пелюстками свіжих квітів.
Поетова Душа зітхнула:
Кохана близько так, але торкнутися
Вже нездійсненно, вже немислимо, о Боже!..
І раптом із поривом трепетного вітру
Коханій із труни під ноги впала
Півонія – то з нею попрощався так Поет...


Світла пам’ять Поетові! Слава ветеранам! Слава Україні!

Тетяна Казмирук,
член суспільної ради ветеранів
територіального центру соціального обслуговування
(надання соціальних послуг)
Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради


Відео останнього виступу Володимира Скуратовського

7 ноября 2016  категория  Видеозаписи
Відео останнього виступу видатного дніпровського композитора, музикознавця і викладача, члена ДОО ВТС КЛУ Володимира Скуратовського в ДМШ №6.



2 червня 2016 року Володимир Скуратовський пішов із життя...

СЛАВА БОГУ ЗА ВСЕ!

8 сентября 2016  категория  Мероприятия
Благодійна творча зустріч з поетесою і композитором, культорганізатором територіального центру ветеранів Оленою Швець-Васіною 29.08.16 р.

фото
Більше фотографій дивіться тут!

Наприкінці любимого літа ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради завжди радо чекають на зустріч з культорганізатором терцентру, поетесою і композитором, музичним керівником ансамблю ветеранів «Горобинка» у зв’язку з її днем народження. Ось коротко про її творчі здобутки:

Олена Іванівна Швець-Васіна народилася 27.08.1950 р. у Запорізькій області. За фахом – фізик (закінчила фізичний факультет Дніпропетровського державного університету), за професією – журналіст міжнародного часопису «Бористен» і культорганізатор Шевченківського територіального центру соціального обслуговування ветеранів м. Дніпра, за призначенням – лірик.

Член Міжрегіональної спілки письменників України (МСПУ), Конгресу літераторів України (КЛУ). Автор п’яти збірок поезій: «Ромашек серебряный звон», «Лети крізь час, лети!», «Портрети Серця», «Поетичні кванти», «На свет Любви». Співавтор багатьох літературних видань, серед них – збірки «Воїнам Світла» для бійців – воїнів АТО (м. Мукачеве, благодійний фонд ВІТА ДОЛЬЧЕ, 2015) та «Поетична топоніміка. Поезія та проза про міста і села України» (м. Хмельницький, 2015).

Член секції дитячої та юнацької літератури «Джерело» при Національній спілці письменників України Дніпропетровської області. Член журі конкурсів дитячої поезії, у тому числі – щорічного Міжнародного фестивалю дитячої творчості «Чарівна книжка». Член редколегії міжнародного літературного альманаху «Форум», оргкомітету міжнародного фестивалю літературних видань «Рідкісний птах» (Дніпропетровськ, 2011; 2013).

Закінчила Дніпропетровську дитячу музичну школу № 6 по класу фортепіано. Композитор, автор і виконавець пісень, член Асоціації композиторів Дніпропетровського відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки (НВМС), дипломантка регіональних конкурсів вокальної музики «Натхненний дует Придніпров’я» та Пленумів «Композитори – дітям і юнацтву».

Її вірші покладені на музику композиторами Придніпров’я; а за сценарієм Олени композитор Валентина Фалькова – Відмінник культури України, член Асоціації композиторів НВМС – написала музику і зробила постановку музичного спектаклю «Музичний бал» для авторського дитячого музичного театру «Надія» при ДДМШ № 3 і Будинку вчених м. Дніпропетровська (2010).

О.І. Швець-Васіна – одна з жінок, які були репрезентовані у всеукраїнському імідж-календарі «Обличчя Дніпропетровщини 2008 року». Лауреат літературних премій ім. О. Гончара міжнародного часопису «Бористен» (2009), ім. В. Сосюри (МСПУ, 2011), Міжнародного фестивалю літературних альманахів «Рідкісний птах» (Дніпропетровськ, 2013), міжнародного літературно-музичного фестивалю «Зірка Різдва» (Запоріжжя, 2016), фіналіст міжнародного конкурсу «Корнійчуковська премія» (Одеса, 2016).

Та головними здобутками іменинниця вважає пошану і любов оточуючих за дванадцять років беззмінної, відчайдушної і щиросердної роботи з ветеранами. Про це говорила, вітаючи, директор терцентру Н.В.Біневська, яка підкреслила незамінність і професійність О.І.Швець-Васіної в підготовці і проведенні багаточисленних культурних заходів в терцентрі (двічі на тиждень – понеділок і середа – та в інші дні) і сильний характер культорганізатора, яка опісля трагедій протягом року в її житті продовжує нести власний хрест і не скорилася негодам.

Іменинниця показала присутнім відеозапис її творчого вечора 27.08.2008 року в старому приміщенні територіального центру на вул. Панікахи, 75. З екрану лунали вірші, пісні іменинниці у виконанні автора. Олену Іванівну вітали власними віршами поетеси Світлана Поливода, Ніна Євгеньєва, а також незабутній Віктор Невський (Ковриженко) – супутник життя Олени; композитор Валентина Фалькова заспівала власні пісні «Я б могла розповісти вам» та «Балерина» на вірші іменинниці, а в дуеті з Оленою – її пісню «Квітковий вальс» на вірші Олесі Мудрак; ансамбль «Горобинка» (ще в першому складі) виконав пісню О.Швець-Васіної на вірші В.Невського «Морська елегія»…

Присутні, затамував подих, дивились відеозапис 2008 року і раділи, що знову бачать живими своїх друзів-ветеранів – поета, блокадника і підводника Віктора Невського (Ковриженка), піхотинця Олександра Шустера, партизанку Софію Шекіну, солістів ансамблю «Горобинка» Адама Синицького і Марію Назаренко та інших…

А потім іменинницю вечора щиро і палко привітали представники суспільної ради ветеранів Тамара Бобко, Олександр Попов та Олександр Янковський. Поетичні вітання для О.Швець-Васіної пролунали з вуст Голови Дніпропетровської обласної організації КЛУ, знаної поетеси Людмили Некрасовської, члена КЛУ і багаторічного друга терцентру Світлани Поливоди, а також молодого поета Максима Чуркова.

Олена Іванівна Швець-Васіна живе за принципом «Слава Богу за все – за скорботу і радість», рятується сама від негараздів і рятує оточуючих нескінченною спрагою до Творчості і Любові в об’ємному значенні цього слова:

Малюю
Музичним Пензлем Поезії
пейзажі Розуму,
портрети Серця,
натюрморти Душі,
симфоджазові картини Тіла.
І кожна нота, буква, фарба
тріпоче вогником вагання –
чи певно вимальовую
потоки світла, звуків, пахощів
короткочасного Життя
в захопленні Любові
серед Степу безмежності?


Тож з роси і води Вам, справжня Жінка і творча особистість!

Людмила Діденко,
член суспільної ради ветеранів
територіального центру
соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради


  [1] 2 3 4 5 6 ... 20 21 22 23  далее »