Днепровский Литератор

Днепропетровская областная организация

Конгресса литераторов Украины

На Днепропетровщине пройдёт международный литературный фестиваль

27 февраля 2017  категория  Мероприятия
фото
Больше фотографий здесь!
В Днепре определят лучших авторов и издания: их приглашают на литературный фестиваль «Редкая птица». Проходит он раз в два года в Днепропетровской области. Принять участие в нём могут как украинские авторы и издания, так и международные.

Фестиваль «Редкая птица» включает в себя несколько конкурсов. В первом - для изданий - предусмотрено три группы: альманах, годовые подборки литературных журналов и газет. Они должны быть изданы в 2015-2017 годах. Члены жюри рассмотрят присланные работы и определят победителей. По окончанию конкурса альманахи и журналы всех участников остаются в фонде областной научной библиотеки. Победителей наградят дипломами и памятными статуэтками.

Второй конкурс - для авторов будет проходить в двух категориях: поэзия и проза. Это могут быть лирические, юмористические произведения или произведения для детей. Работы должны быть опубликованы в альманахах, журналах или газетах в течение 2015-2017 годов. Лучшие из них напечатают в специальном альманахе фестиваля. А победители получат дипломы.

«Фестиваль уже в третий раз проходит в Днепропетровской области. Каждый раз это настоящий праздник для нашего региона. В прошлый раз заявки на участие поступили от авторов почти из всех регионов Украины, а также из Белоруссии, Казахстана и других стран. В этом году ожидаем ещё больше участников», - рассказала председатель Днепропетровской областной организации «Конгресс литераторов Украины» Людмила Некрасовская.

Третий конкурс фестиваля - Днепровский. Пройдёт он в областной научной библиотеке. Для участия приглашаются участники конкурсов для изданий и авторов. Начнётся Днепровский этап в ноябре и продлится два дня.

«Награждение победителей всех этапов пройдет 19 ноября в областной научной библиотеке. Для тех, кто не сможет приехать на награждение - можем организовать поздравления по скайп-связи. Такая практика у нас была в прошлый раз», - отметила директор областной научной библиотеки Надежда Титова.

Заявки на конкурс можно подавать с первого марта. Принимаются работы в течение двух месяцев до 30 апреля включительно. Подробные условия и правила фестиваля есть на сайте «Редкой птицы».

Материал взят с Днепровского городского сайта.


Презентація 13-го альманаху «Форум» та Читацький вердикт "Форумів" №11-12

18 февраля 2017  категория 
фото Покуда есть желание творить,
Литературные устраивая споры,
Днепровский «Форум» будет всем открыт
На творческих собраниях агоры!

Юлия Гнатюк, 12.02.2017
Більше фотографій дивіться тут!

12 лютого 2017 р. у відділі мистецтв Центральної міської бібліотеки м. Дніпра (за адресою вул. Воскресенська, 20) відбулась презентація тринадцятого випуску міжнародного літературного альманаху «Форум» Дніпропетровської обласної організації Конгресу літераторів України (ДОО КЛУ).

На свято з приводу виходу «Форуму» зібрались як місцеві прозаїки та письменники, так і гості з інших міст України. Завітав на захід і я, як співавтор альманаху. Безмежно вдячний і радісний, що мої твори були опубліковані.

Першим взяв слово шеф-редактор альманаху Олександр Кутняк. Він звернув увагу на ту частину книги, яку читачі зазвичай оминають, - преамбулу. Головний редактор висловив думку, що й була втілена у вступному слові до «Форуму», а саме порівняння редколегії з голковим вушком, крізь яке не зможе пройти верблюд з вантажем графоманського писання. Як написано в Біблії: «Легше верблюду пройти крізь голкове вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже». Проте, як на мене, саме професіоналізм і вірність редколегії своїй справі дозволили досягти альманаху високого рівня. І ця плідна праця в жодному разі не може бути поза увагою.

Ведуча презентації «Форуму», поетеса і композитор Олена Швець-Васіна надала слово голові ДОО КЛУ, члену редколегії альманаху Людмилі Некрасовській. Вона привітала усіх з виходом нового випуску, а також анонсувала проведення Міжнародного фестивалю «Рідкісний птах-2017», стежити за подіями якого можна на головному сайті ДОО КЛУ – «Днепровский литератор» і власне на сайті Фестивалю. Зокрема, твори для участі у фестивалі можна подавати вже з першого березня цього року, а сам Фестиваль відбудеться у листопаді, і, на відміну від попереднього, триватиме не три, а два дні.

Потім до слова були запрошені Валентин та Юлія Гнатюк, прозаїки, члени КЛУ. Юлія відзначила відданість людей, які випускають «Форум», та високий рівень професіоналізму, а потім прочитала власний чотиривірш, присвячений випуску альманаху. Валентин Гнатюк згадав уривок з твору Володимира Висоцького «Поэтам и прочим, но больше – поэтам»: «Слабо стреляться?! В пятки, мол, давно ушла душа?! / Терпенье, психопаты и кликуши! / Поэты ходят пятками по лезвию ножа / И ранят в кровь свои босые души», і побажав, щоб саме такі поети і письменники долучались до альманаху. За словами Валентина, світ тримається саме на тих, хто «крокує п’ятами по лезу».

Потім виступила Надія Філенко з Кривого Рогу і прочитала авторську поезію та вірш талановитого поета, патріарха української літератури Миколи Миколаєнка.

Олена Швець-Васіна надала слово також Юрію Гашинову, члену редколегії. Він наголошував на меті «Форуму» «сохранить библейские ценности» і проводив аналогію редакції з фільтром, який ще й «облагораживает, придает новые грани», а «Форум» назвав справжнім ювелірним виробом. Приємно було чути, що альманах вдосконалюється і поповнюється новими іменами: за словами Юрія Гашинова, третина авторів тринадцятого випуску друкується в ньому вперше. Однак ми ніколи не забудемо тих, кого вже з нами немає: Віктора Невського (Ковриженко) і Віталія Валсамакі. «Друзья уходят, а память остается».

Наступною до слова була запрошена Лілія Бігєєва, керівник Асоціації композиторів Дніпропетровського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки. Вона акцентувала на тому, що паперові носії – це по-сучасному, адже навіть в Європі відбувається тенденція відходження від електронного. В альманасі – впевнена композитор – є «разнообрáзные и разноóбразные авторы». Після цього я мав змогу насолодитись двома музичними монологами на слова поетеси С. Поливоди «Совесть»:



і поетеси І. Долєннік «Вірші – то земля»:



Поет Микола Ложко, переможець Літературної вікторини (питання якої публікуються в кожному номері, а відповіді на них – в наступному) презентував публіці власний твір «Времена жизни».

Поетеса Лоріна Тесленко-Філоненко із Запоріжжя представила триптих «Беженка», який був написаний дуже давно, але в наші важкі часи став дуже актуальним, і, на жаль, пророчим.

Наталя Деркач, дебютанка «Форуму», твори якої були надруковані в рубриці «Проба пера» подякувала усім, хто долучився до створення чудового альманаху.

Член Асоціації композиторів НВМС, Валентина Фалькова наголошувала на тому, що не згодна з висловом «Коли говорять гармати, музи мовчать», тому що за нами, митцями – майбутнє і ми в жодному разі не маємо мовчати. Опісля Валентина Фалькова виконала дві композиції на твори авторів «Форуму»: пісні «Ах, эта синь!» на вірші О. Кутняка:



і «Всё, что было» на вірші О. Ратнера:



Світлана Поливода, член редколегії, прочитала вірші Ліни Костенко «Між іншим» і «Простору, простору, простору!».

Володимир Рудов, автор усіх тринадцяти випусків альманаху згадував часи, коли важко було надрукуватись та опублікуватись, а тепер деякі газети радо його вітають з ювілеєм. Гуморески В.Рудова у виконанні автора розвеселили присутніх.

Сергій Шугуров, автор «Форуму», казав, що напевне і є тим «графоманським верблюдом», а на те, що «публікація в альманасі означає зовсім протилежне», відповів: «И у графомана ведь можно что-то найти».

Слова подяки виразив і Дмитрій Лук’янченко (м. Кам’янське).

Ведуча презентації доповіла, що добрі відгуки про «Форум» і його членів редколегії надійшли від Віри Тріфонової (Мінськ), Володимира Сенаторова (Бердянськ), Ольги Приходько (Тюмень), Володимира Присяжнюка (Івано-Франківськ), Даніеля Якобсона (Германія) та інших.

Сказати слова вдячності зміг і я, після чого прочитав власну поезію «Я знову вище неба».

Останньою виступала Олена Швець-Васіна з проникливою поезією “Білосніжні душі воїнів і «Горобинні буси»”:



і двома музичними композиціями на поезії Ю. Гашинова – «На берегу застуженной реки…»:



та О. Кутняка – «Ты непостижима»:



Наприкінці презентації було оголошено підсумки «Читацького вердикту» (за 11-й та 12-й випуски альманаху «Форум»). Під час офіційної частини плідно працювала лічильна комісія, яка складалась з Тетяни Валової та Наталії Деркач. Людмила Некрасовська оголосила результати «Читацького вердикту»:

Рубрика «Проза»

І місце – Віра Тріфонова (Мінськ, Білорусь)
ІІ місце – Олександр Кутняк

Рубрика «Поэзия»

І місце – Ірина Іванченко (Київ)
ІІ місце – Віктор Невський (посмертно)

Рубрика «Шутим круглошуточно»

І місце – Володимир Рудов
ІІ місце – Олена Хейфець

Рубрика «Детская площадка»

І місце – Микола Ложко
ІІ місце – Наталка Хвацька

Присутні О.Кутняк, О.Хейфець, М.Ложко, В.Рудов та О.Швець-Васіна (за свого чоловіка В.Невського) отримали Грамоти від ДОО КЛУ, а переможці (І місця Читацького вердикту) ще й пам’ятні статуетки.

На цьому і закінчилась офіційна частина презентації тринадцятого випуску Міжнародного альманаху «Форум». Звісно, що екземпляри будуть передані тим авторам, хто не зміг бути присутнім на заході. Зазначу, що ще до цього відбулась розсилка екземплярів авторам інших міст і країн.

Стародавні майя вірили, що число 13 – священне і дуже сприятливе. І я з ними погоджуюсь. Новий випуск – новий крок у літературне життя України. Трішки прикро, що в цьому році на презентації було не так багато людей, однак презентація була чудовою. Я був у захваті.

Бажаю усім миру, успіхів і натхнення!

З найщирішими побажаннями і повагою,
молодий поет Чурков Максим




Вітання М.Миколаєнка до Читацького вердикту «Форумів» №11-12

Перечитав розділи поезії в останніх числах альманахів «Форум»… Відмічаю високий рівень віршів, що дуже приємно. Поздоровляю!

Висловлюю свою думку про тих авторів, чиї поезії мені сподобались:

Людмила Борова (Харків) – «Я говорить стихами предпочла», «Роса на трояндах»;
Сергій Бурлаков (Дніпро) – «Сердечні аномалії страшніші…»;
Інна Доленник (Кривий Ріг) – «Україні»;
Людмила Єлісєєва (Харків) – «А погода стоит морозная»;
Ірина Іванченко (Київ) – «Чужинка»;
Людмила Легостаєва (Дніпро) – «Писала калина листи з України»;
Людмила Некрасовська (Дніпро) – «Храм», «Лорета», «Двор великого могола…»;
Олег Озарянин (Житомир) – «Доктор! Умоляю, помогите!», «Дама с собачкой», «Земляника»;
Світлана Поливода (Дніпро) – «История расставит…», «Рукописи не горят»;
Ольга Приходько (Тюмень) – «Чуть-чуть»;
Олена Терещенко (Дніпро) – «Ты мне писал, что одинок…», «Поете -бруте, вчителю і друже».
Окрему премію потрібно присудити Віктору Невському (посмертно) – за поему «Голубая лента Атлантики» (Форум-11).

Микола Миколаєнко, член НСПУ, 1919 р.н.
Дніпро, 12.02.2017




Приветствие В.Трифоновой (Минск)

Уважаемые члены редакционной коллегии альманаха "Форум"!

Разрешите выразить вам искреннюю благодарность за постоянную, кропотливую, творческую работу над сборниками поэзии и прозы тех замечательных авторов, которые щедро поделились с читателями жизненными наблюдениями, переживаниями и эмоциями.

Беру в руки альманах и от него исходит тепло, как от тех рук, сплетение которых (на обложке) бережно охраняет земной шар от внешнего влияния. Концентрация позитивного, мудрого отношения к жизни, тревог за настоящее и будущее, трепетности чувств, надежд, ожиданий... и всё это в одном небольшом фолианте! Видимо, из всех извилистых дорог, которые встречаются в судьбе каждого писателя, поэта, авторы альманаха выбрали правильное направление. И именно ваша личная духовная притягательность способствовала поиску этого, единственно верного, пути. Разглядеть талант, сделать правильный выбор, заметить недочёты, покорпеть с авторами над текстами, провести работу с издательством, заняться отправкой экземпляров по адресам - это большой труд и обладание неисчерпаемым терпением ради достижения высокой благородной цели - просветительской миссии, несущей людям Добро, Мир и Любовь.

А.И. Кутняку – пожелание скорейшего выздоровления и как можно более быстрого приобщения к делам редколлегии. У всех вас впереди много работы и, естественно, на это нужно много сил и энергии. Пусть поправляется и возвращается в строй, так как он - стержень вашего коллектива. И я испытываю к нему искреннее уважение и восхищение, как опытным и вдохновляющим руководителем.

Хочется всем членам редколлегии и всем авторам пожелать крепкого здоровья, творческого настроя, интересных идей, дерзновенных планов и их свершения.

Будьте счастливы! Мира и спокойствия в Украине!

Неизменный автор «Форума»
Вера Трифонова, Минск, Беларусь, 06.02.17




Отзыв В.Бондарь Читательский вердикт "Форумов" №11-12

ФОРУМ-11 2015 г.

ПОЭЗИЯ (Форум-11)

Во всех двенадцати выпусках альманаха «Форум» я отдаю предпочтение поэзии:

Поэзия – венец познанья,
Над злом и страстью торжество.

(Аполлон Майков)

Моим любимым автором был и остаётся Виктор Невский (Ковриженко) (Днепр). Я с удовольствием читаю его морские зарисовки, а от поэмы «Голубая лента Атлантики» я в таком восторге, что даже дух захватывает. Здесь и Колумб, и Магеллан, и острова средь волн океанов, и штиль, и шторм…

Бессмертен подвиг Магеллана,
Народы все узнать смогли:
Ширь Мирового океана –
В шарообразности Земли.


Виктор Невский на подлодке бороздил океаны, защищая свою Отчизну. Бог дал ему талант поэта, эрудита, и я горжусь, что была современницей этого удивительно доброго и светлого человека.

Светлана Поливода (Днепр) – обаятельная женщина, талантливая поэтесса, тонкий знаток человеческой души. «История расставит, – как она пишет, – героев и изгоев по местам…» Любовь к Украине, её традициям, истории звучит в её поэме «Моя Україна». Лёгкость рифмы, звучность слова и юмор тоже присущи её поэзии. Мне очень нравятся как поэзия-набат, призыв, лиризм, так и детские стихи из книги «Петины уроки». Удачи, Светочка, Вам во всём!

Виталий Масановец (Одесса) импонирует мне лиризмом стихов, иносказаниями, в которых можно чётко определить события нынешнего времени.

ПРОЗА (Форум-11)

Виталий Валсамаки (Никополь) – рассказ «Вещее сердце» читается легко, созвучно нынешнему времени. Язык героев пересыпан поговорками, очень индивидуален. Бесконечно печально, что автор ушёл от нас в 2016 г. в расцвете творческих сил.

Вера Трифонова (Минск, Беларусь). Приятно, что в альманахе «Форум» печатаются не только авторы Украины, но и наши ближайшие соседи сябры-белорусы. Краткие рассказы о 23 февраля и 8 марта – жизненная тема, близкая каждому из нас. Желаю автору успехов и творческого процветания!

Михаил Богомаз (Днепр). «Загублений орден» – тема войны, сражений, лишений. Очень созвучно нынешнему времени – событиям на востоке Украины. Светлая память автору и ныне погибшим Героям Украины!

ЮМОР (Форум-11)

Светлана Поливода (Днепр). «Тогда» – юмор на злобу дня:

Когда и свет, и газ
дадут в дома бесплатно,
ограбившие нас
всё принесут обратно…


Разве не так?! Устами поэтессы глаголет истина!

Владимир Рудов (Днепр) – автор сатирического юмора. «Преступление и наказание» – автор высмеивает недостатки наших управленцев. Он тонкий психолог и верно изображает психологическое состояние человека. Удачи поэту во всём!

Елена Терещенко (Днепр). Басня «Лось і джміль» тонко высмеивает чванливость, высокомерие, скудоумие своих героев. Очень своевременная тема.

ДЕТСКАЯ ПЛОЩАДКА (Форум-11)

Николай Ложко (Днепр) «Баллада о знаках препинания».
Светлана Поливода (Днепр) «Урок химии».
Наталка Хвацька (Днепр) Стихи для малышей.

Детская тематика касается каждого из нас: проблемы воспитания любви, здоровья и оптимизма. Всё это легко, с юмором и задором отражено у вышеназванных авторов этой рубрики.

ФОРУМ-12 2016 г.

ПОЭЗИЯ (Форум-12)

Виктор Невский (Ковриженко) (Днепр) «Но я кохаю украинку». С глубокой скорбью я прочла эту поэму, т.к. 19.05.2016 г. не стало Виктора Яковлевича. Он ушёл в вечность, а как завещание оставил слова: «Но я кохаю украинку, я украиночку люблю». Для всех нас это невосполнимая утрата. Пусть Бог примет его Светлую Душу!

Ольга Приходько (Тюмень, РФ). Стихотворение «Стране» и другие стихи. Мне нравится её гражданская позиция и прямота в освещении последних событий между нашими странами.

Урок, награда или месть –
Известно станет много позже.
Не потерять бы только, Боже,
И веру, и любовь, и честь…


Удачи и здоровья этой мужественной женщине!

Владимир Рудов (Днепр) «Хотят ли русские войны?». Почти по Е.Евтушенко. Стихи автора на злобу дня о войне на Донбассе и аннексии Крыма.

Отнюдь не за свою страну
Не раз они вели войну.
А чтобы всюду, там и здесь,
Их соблюдался интерес!
Чтоб неразумный их сосед
Всегда шагал за ними вслед!


Желаю В.Рудову удачи и творческих успехов!

ПРОЗА (Форум-12)

Дмитрий Лукьяненко (Каменское) „Всё, как на «Тойоте»“. Написано легко, с юмором, рабочей смекалкой и выдумкой, ориентируясь на японские нравы, но с украинской харизмой. Удачи автору и творческих новинок!

Вера Трифонова (Минск, Беларусь) «Концерт по заявкам». Рассказ о повседневной жизни пожилой пары читается легко и просто. Жаль, что эта самая жизнь оказывается очень короткой…

Удачи Вере в творчестве и мира нам всем!

ЮМОР (Форум-12)

Светлана Поливода (Днепр) «Молитва Светы»:

Не дай, Господь, сфальшивить иль солгать…
И научи, где нужно – промолчать…


Вся наша суета с тарифами, поборами, невзгодами здесь описана с юмором, честно и правдиво. Спасибо, Света, за лёгкий стиль и правду жизни!

Владимир Рудов (Днепр) Его стихи звучат в духе юмора и правды! Так держать!

Сергей Шугуров (Днепр) Его «шугуризмы» замечательны, ярки, злободневны и просты. Браво!

ДЕТСКАЯ ПЛОЩАДКА (Форум-12)

Влада (Ольга Скобелкина) (Пермь, РФ) Её стихи легки, понятны и просты. Я буду их читать моим правнукам и учить наизусть. Спасибо, Влада. Удачи Вам!

Виталий Масановец (Одесса) «Мартышка». Поучительно для ребятишек, но жаль, что мартышка в зоопарке.

Людмила Некрасовская (Днепр) «Развесёлый огород». Прекрасные стихи об овощах – не только для детишек, но и для их родителей. Автор подкупает искренностью и лёгкостью восприятия. Больших творческих удач желаю я Людмиле!

Вера Бондарь,
Днепр


Комментарии: 1

Відгуки на збірку Олени Швець-Васіної та Віктора Невського «Вічномить кохання»

28 ноября 2016  категория  Отзывы
Раздумья о вечной любви и разлуках, которые – всерьёз…

фото
В который раз перечитываю сборник поэзии «Вічномить кохання» с чувством, что не всё разгадал, распознал из того, чем поделились авторы со мной, одиноким пилигримом…

Она – осталась

Обложка на удивление точно передаёт смысл книги. Рисунок щемяще-нежный: прекрасная и печальная женщина замирает в объятиях Недосягаемого – своего ушедшего (неземного) возлюбленного. Этот сюжет – о них, об авторах книги.

Елена Швец-Васина и Виктор Невский любили друг друга. Посвящали друг другу стихи. Но в их судьбу ворвалась разлука. Строгая и беспощадная. Влюблённый поэт теперь – в далёких Садах. А Она – его Муза, супруга, возлюбленная – осталась. Она имеет право тосковать, но обозлиться на жизнь ей нельзя. Иначе стихи прогоркнут обидами…

Об украинском языке и загадках

«Фінальний акорд в пізнанні кохання» – первая часть книги. Это любовная лирика Елены Швец-Васиной. Стихотворения поэтессы на двух языках: на русском и на украинском. Скажу сразу, что строки на украинском языке я понял не до конца. Ведь я ПОКА не слишком хорошо на нём говорю. Но энергия тайны, страсти, обещания – ею пронизаны больше строки на украинском – властно заглянула в моё сознание и хорошенько вытрясла из него пыль скептицизма.

Взять хотя бы стихотворение «Пір'їнки долі». Подано произведение в двух языковых вариантах. Но мне украинский вариант показался в большей степени нежно-мистическим, нежели русскоязычный. Привожу отрывок:

     Коли ліанами-руками
     я обіймаю сонний світ твій
     і ледь торкаюся лопаток,
     де зболені тріпочуть крила,
     то відсуваюсь подумки,
     щоб не зім’яти, не порушить,
     невпинний зріст пір'їн талану…


Поэтесса видит своего возлюбленного сильным, мужественным и в то же время – уязвимым: «Мужчина – как цветок, которому нужна водица-женщина для жизни… ». Не случайно одно из стихотворений отмечено таким посвящением: «Моему раненому Капитану».

Эмоциональной «сочностью», притчевым смыслом проникнуты короткие стихотворения Елены Швец-Васиной – «поэтические кванты». Мне особенно запомнилось это тёплое женское размышление о сущности Любви:

     Между Землёй и Луною
     есть неопознанный мир.
     Призрачный, но реальный,
     сотканный из паутинок
     вздохов и снов влюблённых…


Цикл завершает стихотворение о самом горьком событии в жизни влюблённой женщины – о потере супруга:

     На православном отпевании
     Играл с цветами пряный майский ветер.
     Поэтова Душа вздохнула:
     Его любимая так близко, но коснуться
     Уже несбыточно, немыслимо, о Боже!..
     И вдруг с порывом трепетного ветра
     Любимой под ноги упал из гроба
     Живой пион –
     Простился с нею так Поэт…


О чём мечтал и чем жил Он?

«Ты мне навечно для счастья завещана» – так называется раздел книги, в котором собраны поэтические откровения Виктора Невского. Мечты о судьбоносной встрече, радость и смятения любви – всё это есть в строках автора. Влюблённый поэт предстаёт перед читателем в разных ипостасях. В стихотворениях «Две царицы», «Даме сердца» лирический герой – смущённо-искренний, отчаянно верящий, что гордая дама откликнется на зов его сердца. Когда поэт убедился, что он любим, его строки наливаются мальчишеской радостью, уверенностью в благосклонности фортуны:

     Для женщины любимой
     Я песню пропою.
     Люблю, как одержимый,
     Избранницу мою.

     Огонь неугасимый
     Я в сердце не залью,
     Какой же я счастливый,
     Что так её люблю.


Не только красотой своей избранницы очарован поэт. Он ценит и её стихотворения, искренность мелодий, богатство души:

     То не сердечная причуда
     И не фантазия ума:
     Твоё искусство – словно чудо,
     Живая влага из сосуда,
     А чудо – это ты сама!


Трепетной влюблённостью дышат стихотворения Виктора Невского «Ночь платонической любви», «Колыбельная».

Что меня удивило: автор не боялся быть наивно-беззащитным в любви. В стихотворении «Жертва восточного календаря» Виктор Невский весьма оригинально обыграл «нестыковки характеров», которые могли бы появиться в его судьбе из-за причуд зодиака:

     Ты – маленький тигрёнок.
     Моя понятна грусть,
     Ведь я – большой козлёнок.
     Мне страшно. Ну и пусть.


Выход только один – сдаться на волю и мудрость любимой, что поэт, собственно, и сделал: «Мой тигр! В твоей я власти. Печален жребий мой?».

Я подумал, что мужчина может не бояться быть беззащитным и даже чуточку несуразным перед своей избранницей только в одном случае: когда он точно уверен – ЭТА ЖЕНЩИНА НЕ ПРЕДАСТ.

Книга «Вічномить кохання» дала мне много раздумий. Очень хочу, чтобы поэтессе судьба подарила исцеление от ран прошлого, а будущее – принесло ей сотни, тысячи счастливых дней.

Разлуки – это страшно, это… нечестно. Но свою судьбу пишем НЕ ТОЛЬКО МЫ. Помня тех, кого мы любили, и кто желал нам счастья, нужно жить дальше.

Рикардо Молина, Испания




* * *




У полоні кохання серця квітнуть римами…

Тримаючи в руках збірку поезій «Вічномить кохання», зі щемливим замилуванням роздивлялась малюнок на обкладинці. На тлі блакитного неба і хмар – силует замріяної жінки. Жінку ту обіймає і цілує чоловік – «гість» з іншого виміру. Бо, судячи з обрисів, він – не земний. Розтане той чоловік, як марево, але його любов залишиться з тою Єдиною. З тою, до кого летять його молитви…

Розумію, що тональність віршів у цій книзі співзвучна малюнку. Один з авторів натхненної збірки – Віктор Невський – уже відійшов за Обрій. А світ мелодій і рим його коханої Олени Швець-Васіної зіщулився й зойкнув від болю втрати...

Вірші можуть бути й пелюстками, і болючими ранами – як Доля вирішить. Але про сумне – згодом…

Мені часто доводилося чути ствердження, що двоє творчих людей у шлюбі не зможуть щасливо жити. Мовляв, і чоловік, і жінка, занедбають побутові обов’язки, будуть перейматися лише «поривами натхнення», та й конкуренція може виникнути між ними. Звісно, скільки доль – стільки й історій. Але творча пара, яка склалася дванадцять років тому на моїх очах – Олена Іванівна та Віктор Якович – заперечила оті стереотипи. Цим двом людям завжди було цікаво разом. А про якусь там конкуренцію не могло бути й мови.

Перший розділ книги «Фінальний акорд в пізнанні кохання» зітканий з поезій Олени Швець-Васіної. Коли я занурююсь у поетичні коди авторки, відчуваю, що велике кохання вона вимріяла, випестила у власній душі – задовго до того, як доля звела її з судженим. В одному з «поетичних квантів» авторка радить:

     Коли нема нікого поруч,
     ви уявляйте, фантазуйте,
     придумайте свою Любов.

Мріючи про щасливе кохання, поетка розмірковує:

     Любить всех людей, вероятно, легко,
     А вот одного, одного – день за днём?..

Натхненна жінка готується до зустрічі з коханням. І коли суджений з’явився у її житті, радість і захват поетки нуртують у рядках:

     Глибока ніч. Метелик сну торкається очей:
     По полю із волошками у житі
     Пливе під парусами Переможець Грей –
     Сучасний Капітан, поезії Орфей.
     Яке то щастя, що ти є на світі!

Довіряючи своєму обранцю, поетка не боїться буденних труднощів, випробувань, людської заздрості:

     Мы когда-нибудь заздравную споём,
     Фальшь простим ханжам и лицемерам.
     Жить осталось лишь столетие вдвоём,
     Под семейным абажуром слова «Верим!»

Звісно, в житті подружжя траплялися й непорозуміння. Але чуйна жінка вміла цінувати навіть ті уроки Долі, які б іншу людину засмутили. Вона пише:

     Мой брак – незаурядный инструмент,
     в котором между мной и мужем
     протянуты божественные струны.

Виникає думка, що корисно було б старшокласникам у школі читати отакі вірші про шляхетну подружню любов. Не песимістичні «зойки» розчарованих, не еротичні одкровення (хоча й вони цікаві багатьом), а саме вірші авторів, які змогли збудувати зі своїми половинками подружні стосунки, збагатили б світогляд юних душ.

Творчість зігрівала серця «Капітана» та його обраниці. А потім – у їхню долю увірвалася розлука. Чоловік пішов за Обрій, а згорьованій жінці лишилися спогади про щасливі миттєвості їхнього життя. Вірш «21 травня 2016 року» неможливо читати без сліз. Але, сумуючи разом з авторкою, співчуваючи її втраті, хочеться вірити: розмова закоханих Душ не припинилася. Смерть розлучає лише тіла, а над почуттями вона не владна.

Краще зрозуміти почуття і настрої закоханого Поета, його тривоги і надії читачам допоможе другий розділ книги – «Ты мне навечно для счастья завещана». Це поезії Віктора Невського, які він присвятив своїй Музі, подрузі й дружині – Олені Іванівні.

Вражає «настроєвий діапазон» любовної лірики цього автора. Віктор Невський у своїх палких рядках порівнює суджену з Єленою Прекрасною, через яку точилася війна між греками і троянцями:

     О Прекрасная Елена,
     Ты – царица красоты.
     Твоего я жажду плена,
     Только это всё мечты.
     Уж не ты ли – дочь Зевеса
     И античный идеал?
     Не тебя ль Парис-повеса
     С помощью богинь украл?

Помешкання, де він живе з коханою, Невський називає «квартира счастья»:

     Я на днях в квартиру счастья
     Неожиданно попал,
     Взяв удачу за запястья,
     Я вошёл в желанный зал.

Відчувається, що закоханих зігрівало дійсно могутнє, всеосяжне почуття. І лірика досвідченого, емоційного чоловіка підтверджує це:

     Мы вместе во Вселенной.
     Похожи – ты и я.
     Мой ангел вдохновенный,
     Не оставляй меня.

Вміє поет бути й іронічним, і сумним, але байдужості в його рядках немає. І не хочеться сумніватись у тому, що зараз він спостерігає за коханою з небесних далечей. А значить – симфонія почуттів буде й надалі звучати в домівці віри…

Наталя Федько, листопад 2016




* * *




«ВІЧНОМИТЬ КОХАННЯ» – ПОПРИ КОРДОНИ БЕЗМЕЖЖЯ ЗАРАДИ ВІЧНОСТІ МИТІ

30 жовтня 2016 року у Центральній міській бібліотеці м. Дніпра відбувся вечір пам’яті поета Віктора Яковича Ковриженка (літ. псевдонім – Віктор Невський). Дружина поета, член Конгресу літераторів України, Олена Іванівна Швець-Васіна зібрала свої твори та поезії Віктора Невського в невеличкій збірочці з незвичною назвою «Вічномить кохання».

Беручи вперше до рук невеличку книжечку, звертаю спочатку увагу на обкладинку і назву – і вже розумію, що в цій збірочці щирих, справжніх і сильних людських почуттів і життя буде більше, ніж в десятках інших, які я прочитав. На обкладинці зображена пара: Він та Вона, і кожен з них є частиною одне одного. Чоловік і жінка представлені єдиним цілим, в якому, як на мене, Він обіймає її стан, а Вона відкрита душею до нього. Разом вони відтворюють силует саме жінки, тому що саме вона залишилась наодинці нести їх спільний скарб Любов у світі. Він міцно обіймає її, припавши до її плеча так ніжно, немов ще цілу вічність не зможе обійняти її, і це востаннє він зустрів її посеред безмежності неба і хмар, на тлі яких живе любов.

Назву збірки вважаю дивовижною. Певен, що тільки така талановита людина як Олена Іванівна може в двох словах передати те, що неможливо передати в декількох багатофабульних романах. «Вічномить кохання» як згадка про те, що ніщо в світі не буває вічним, але існують миті в житті, які гідні вічності. Одразу розумію, наскільки сильним є кохання між двома майстрами слова. У «вічномиті кохання» розумію, що почуття Олени Швець-Васіної до Віктора Невського мають надбожественну силу в цьому світі. І ця «нова книга авторів – це відлуння всеосяжної Любові, яка живе в серці кожного закоханого попри драми і трагедії життя». Вклоняюсь перед могутністю Любові Олени Іванівни і Віктора Яковича.

Збірка «Вічномить кохання» має дві частини: у першій – вірші Олени Швець-Васіної, присвячені Віктору Невському, у другій – вірші самого Невського, які він присвятив своїй дружині. І таким чином два начала, жіночої та чоловічої поезії, зливаються у єдину збірку, в якій кожен рядок дихає справжнім коханням.

Збірка читається одним подихом, одною вірою у вічне кохання. І як я вже сказав, кожен вірш ще раз підкріплює словами те, що нікому ніколи не треба доказувати – силу Любові. «Но пусть лишь счастья миг вдвоём,/ Чем сто столетий порознь!» – настільки жадане почуття зображує Олена Швець-Васіна у вірші «И кто бы мог подумать в мае…». У вірші «На згадку» поетеса посилює міцний зв'язок між закоханими, рідними душами: «Я і Ти – тотожність, / Я плюс Ти – безмежність». А два рядки з вірша «Ласковая нежность» бездоганно «ілюструють» картинку на обкладинці: «Ласковая нежность – / Чувства бесконечность…». Захопив мене також образ закоханих у такому порівнянні: «Я – партитура чувств, ты – их мажорный чтец». І все ж, прочитавши вірш «21 травня 2016 року», залишаюсь на думці, що саме цей вірш надихнув художника на ілюстрацію, яка стала обкладинкою книжки. (Я здивувався, коли побачив у кінці збірки напис: «На обкладинці – картинка з інтернету». Тому задумався над тим, що десь у цьому світі, можливо, живуть ще закохані, які доказують цьому світу: серед усіх неможливих вічностей Кохання завжди залишатиметься вічним!)

Перша частина має підзаголовок – «Фінальний акорд в пізнанні кохання», на який у другій частині Віктор Якович заперечує Олені Швець-Васіній у тому, що їх почуття – фінал: «Ты мне навечно для счастья завещана». Сподіваюсь, цими словами він зміг заспокоїти поетесу і переконати в тому, що їх Любов існуватиме доти, доки душі закоханих рвуться одна до одної, незважаючи на світ земний чи небесний, бо для Істинної Любові не існує кордонів. Це ще раз доказує «вічномиттєву сутність» кохання.

Щоб осягнути хоч трохи ту силу Любові Віктора Невського до своєї дружини, достатньо пари рядків з його поезій. Особливо мене зворушили два твори: вірш «Простуженной певице», в якій він запевняє свою Музу, що «голос вылечить легко», треба лиш пити «парное молоко / и мёд безудержных желаний», адже любов зцілює тіло та душу; а також «Колыбельная», яку поет співав «девочке своей». І неважливо, скільки років їм налічили календарі, я впевнений, що так любити, як люблять ці безсмертні та завжди молоді душі, дай Боже кожному!

Безмежно вдячний Олені Іванівні Швець-Васіній за збірку «Вічномить кохання», низько схиляюсь перед Коханням цієї пари... Також вдячний усім тим, хто долучався до створення особливої книги, збірки «Вічномить кохання» – символу Кохання, якому Вічність здається Миттю, для якого не існує меж – лише сама Безмежність.

Бажаю поетесі здоров’я, сил і життєвої наснаги!

З повагою і найщирішими побажаннями,
Максим Чурков


Поэтическое осмысление библейских сюжетов в живописи

11 ноября 2016  категория 
6 ноября в Национальном музее Шевченко в Киеве Людмила Некрасовская представила новый проект "Поэтическое осмысление библейских сюжетов в живописи". По словам музыковеда и культуролога Александра Резника, это было выдающееся событие культурной жизни Киева.

Представляем вашему вниманию видео лекции (в двух частях):




ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ – НАЧЕ ВІЧНОМИТЬ

9 ноября 2016  категория  Мероприятия
Вечір пам’яті поета, члена Конгресу літераторів України Віктора Невського

фото
Більше фотографій дивіться тут!

В останній день осені – 30 жовтня 2016 р. – в Центральній міській бібліотеці м. Дніпра відбувся вечір пам’яті ветерана терцентру, екс-офіцера-підводника, дитини блокадного Ленінграду, відомого поета Віктора Яковича Ковриженка (літературний псевдонім – Віктор Невський).

Член Конгресу літераторів України, редколегії міжнародного літературного альманаху «Форум», оргкомітету Міжнародного фестивалю літературних видань «Рідкісний птах». Автор 2х книг поезії, багаточисельних публікацій в збірках і ЗМІ. Лауреат літературних премій ім. М. Матусовського (МСПУ, 2009), ім. М.Селезньова (обласна рада ветеранів м. Дніпропетровська, 2012), міського конкурсу «Чарівній мій Дніпропетровськ» (2012), інтернет-конкурсів. Поеми, лірика, вірші для дітей і юнацтва, байки. І це – лише поетична складова Віктора Яковича Ковриженка (літературний псевдонім – Віктор Невський), роки життя 30.05.1931, Ленінград – 19.05.2016, Дніпропетровськ (нині Дніпро).

Вечір пам’яті підготувала і провела в Центральній міській бібліотеці м. Дніпра (завдяки організаційній підтримці відділу мистецтв під керівництвом Т.В. Звягіної) дружина Поета, член Конгресу літераторів України, музичний керівник ансамблю «Горобинка», організатор культурно-дозвіллєвої діяльності територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради Олена Іванівна Швець-Васіна. Там же відбулася презентація книги поезій «Вічномить кохання» О.Швець-Васіної і В.Невського.

Проживши півжиття в одному зі світових центрів ракетно-космічного машинобудування України – Дніпропетровську, поет виливав в своїх поемах («На сьомому небі», «Мій Катеринослав», «Космополіти») душевну гіркоту із-за знегод своєї другої батьківщини. Будучи дійсним цінителем музики, поет вважав оперу «Запоріжець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, побачену в юності в Ленінграді, перлиною народної музики. Із задоволенням наспівував арію Карася з цієї опери і інші українські народні пісні.

Все життя капітана-підводника, а згодом – головного конструктора одного з проектних інститутів Дніпропетровська, було пронизано любов'ю до Її Величності Поезії. Його лірико-епічна поема «Мої Музи» приголомшує глибокими пізнаннями Усесвітньої історії і мистецтва. Поеми на «морську тематику» – «Полярне сяяння», «Містечко Темрюк» – наповнені світлом і запахом моря.

З 2001 по 2010 рр. Віктор Невський був в рядах Регіонального союзу письменників Придніпров'я, де 6 років був Головою приймальної комісії і 7 років – беззмінним ведучим щомісячних літературно-музичних зустрічей з поетами, композиторами, музикантами і їх шанувальниками в Центральній міській бібліотеці. Ці зустрічі, як і виступи Віктора Невського на сценах Палаців культури, Палацу студентів, Будинку вчених, вузів, шкіл і бібліотек міста завжди були яскравими і незабутніми.

З 2011 року В.Невський став членом Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» і одним із засновників міжнародного літературного альманаху «Форум». Як найерудованіший член журі дитячих літературних конкурсів, у тому числі Міжнародного фестивалю дитячої творчості «Чарівна книжка», він добре запам'ятався юним талантам України і ближнього зарубіжжя. А як член редколегії альманаху «Форум» та член оргкомітету Міжнародного фестивалю літературних видань «Рідкісний птах» уславився відповідальним, акуратним і, можливо, надмірно педантичним.

Дванадцять останніх років життя Віктор Якович був членом територіального центру ветеранів Бабушкинського (нині Шевченківського) району м. Дніпра, блискуче виступав на заходах терцентру, що готувалися О.Швець-Васіною, а також проводив там чудові бесіди про поетів і художників минулих століть, про які він знав стільки, що здивовані слухачі називали його «ходячою енциклопедією». Майже жодний захід територіального центру не проходив без участі Віктора Невського, де він виступав і з власними віршами, і читав напам’ять вірші класиків, і брав участь у Новорічних спектаклях терцентру: грав і Діда Мороза, і зарубіжного Поета, і навіть Снігуроньку.

Дванадцятирічний творчий дует композитора Олени Швець-Васіної і поета Віктора Невського створив пісні «Тривога серця», «Спрага», «Морська елегія», «Морська дружба», «Дороговказна зірка», які виконували не лише автор музики, але і інші виконавці, у тому числі і його улюблений ансамбль ветеранів «Горобинка» Шевченківського терцентру. Поет, інвалід війни Микола Мілаш називав цей дует «Пахмутова і Добронравов». Не кожному дано прожити в любові дванадцять років в такому сплетенні аур.

Благозвучні, ритмічно вивірені ліричні і громадянські вірші В. Невського спонукали на створення пісень таких відомих композиторів Придніпров'я і України, як Лілія Бігеєва, Валентина Фалькова, Олена Попцова-Ломакіна.

Останні два роки його життя були затьмарені онкозахворюванням. Але і в цьому стані він поводився з бездоганним гордим спокоєм. Будучи вже важко хворим, він написав поему «Блакитна стрічка Атлантики» про символічний приз, який присуджувався лайнеру, що пересік Атлантичний океан в двох напрямах в рекордний час.

І напередодні 85-річчя життя для Віктора Яковича було прекрасним: він багато що умів, розумів, що відбувається в Україні, виступав упевнено і професійно на будь-якому сценічному майданчику, виглядав франтом і відчував себе багато молодше, кохав і був коханим. Недаремно останніми віршами, створеними поетом, були життєстверджуючі вірші «Кольоровий сон» (про красу українського віночка) і «Але я кохаю українку».

На вечорі пам'яті в ЦМБ виступили заст.директора Обласної бібліотеки для молоді ім. М.Свєтлова Т.М.Сафронова, а також відомі поети і прозаїки: члени Конгресу літераторів України Валентин і Юлія Гнатюк, Світлана Поливода, Тетяна Валова, Олена Хейфець, члени Регіональної спілки Придніпров'я Лариса Яворська, Тетяна Заславська, Олександр Покровський, Олександр Дьомін, Анатолій Отлєтов, Ніна Бєляєва, поети Ольга Соколова, Олена Комісар, Людмила Бєланова, Андрій Кужеєв, Валерій Караськін, Максим Чурков, Наталія Деркач та ін.

Слово пам’яті висловив шеф-редактор міжнародного літературного альманаху «Форум» Олександр Кутняк (В. Невський був членом редколегії цього альманаху).

Голова Дніпропетровської обласної організації Конгресу літераторів України Людмила Некрасовська вручила дружині поета О.Швець-Васіній Почесний диплом, літературну премію «За відданість Слову» і вимпел від Конгресу літераторів України Віктору Невському (Ковриженку) (посмертно).

Композитори, члени Асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки (НВМС) виконали на вечорі пам’яті власні пісні на вірші Віктора Невського:

  • голова Асоціації композиторів Дніпропетровської обласної організації НВМС Лілія Бігеєва – власну композицію «Бразилія» за мотивами поеми В.Невського «Мої Музи»,
  • член Асоціації композиторів НВМС Валентина Фалькова – пісні «Весна» і «Дама з собачкою»,
  • член Асоціації композиторів НВМС Олена Попцова-Ломакіна – пісню «Колискова»,
  • член Асоціації композиторів Дніпропетровської обласної організації НВМС Олена Швець-Васіна – пісню «Спрага» і музичну замальовку «Між уявою і дійсністю»,
  • член Асоціації композиторів Дніпропетровської обласної організації НВМС Галина Логвінова – дві прем’єри – пісню «Яке то щастя» на вірші О. Швець-Васіної і «Пані серця» на вірші В. Невського.


На вечорі пам'яті виступила екс-заст. директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради О.М.Дяченко, яка знала і шанувала В.Я. Ковриженко (Невського) всі 12 років його діяльності в терцентрі, а ансамбль «Горобинка» ветеранів терцентру заспівав пісню Олени Швець-Васіної на вірші Віктора Невського «Морська елегія»:

      На грудях капітана корвета
Сяє золотом орденський знак
Зі словами морського завіту:
«З нами Бог – український наш стяг»

Юнга в море пішов, кругом світу.
Шторм міцніє – то пильності знак.
Шепче він заклинання Феміди –
«З нами Бог – український наш стяг»

Грім салюту – морського привіту.
Тоне в морі ворожий вояк.
Тут нема будь-якого секрету:
«З нами Бог – український наш стяг»

Голова в сивині на портреті.
Восени тьмяно світить маяк.
Сум елегії в серці поета:
«З нами Бог – український наш стяг»

Але знов повертається літо,
В море знов вирушає моряк.
Нашу пісню самі завершіть ви:
«З нами Бог – український наш стяг!»


Протягом вечора пам’яті були показані відео з виступами Віктора Невського, де він читав власні твори і вірші класиків, а також слайд-шоу фото його творчих виступів.

Він пішов від нас 19 травня цього року, не дожив 10 днів до свого поважного ювілею… В книзі «Вічномить кохання» Олена Швець-Васіна написала наступний поетичний квант:

       21 травня 2016 р.

На православному відспівуванні вітер –
Травневий, пряний –
Грав з пелюстками свіжих квітів.
Поетова Душа зітхнула:
Кохана близько так, але торкнутися
Вже нездійсненно, вже немислимо, о Боже!..
І раптом із поривом трепетного вітру
Коханій із труни під ноги впала
Півонія – то з нею попрощався так Поет...


Світла пам’ять Поетові! Слава ветеранам! Слава Україні!

Тетяна Казмирук,
член суспільної ради ветеранів
територіального центру соціального обслуговування
(надання соціальних послуг)
Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради


  [1] 2 3 4 5 6 ... 20 21 22 23  далее »